Осінь "На мене осінь хлинула, як повідь На луг низький... Тікати я не міг... Вона як жінка, що останній гріх їй за саме життя дорожчий навіть. Не знає маски, в слові не лукавить І не соромиться жадань своїх.
Як ті дерева — в неї голий сміх, І голий плач, і гола щастя звабідь. Я покорився їй — нехай вона У мене переллє свою натуру, До себе уподібнить, як жона. Я радісно прийняв її зажуру, Жахну відвертість, пристрасністьпохмуру, Та сниться все-таки мені весна!" Посмотрите продолжение - там авторские фото осенней природы, очень красиво и печально...
Любителям поэзии
Конечно, не очень много материала, я бы даже сказала - мало... Но так правдиво!.. Стих про осень Д.Павличка... Осінь "На мене осінь хлинула, як повідь На луг низький... Тікати я не міг... Вона як жінка, що останній гріх їй за саме життя дорожчий навіть. Не знає маски, в слові не лукавить І не соромиться жадань своїх.
Як ті дерева — в неї голий сміх, І голий плач, і гола щастя звабідь. Я покорився їй — нехай вона У мене переллє свою натуру, До себе уподібнить, як жона. Я радісно прийняв її зажуру, Жахну відвертість, пристрасністьпохмуру, Та сниться все-таки мені весна!" Посмотрите продолжение - там авторские фото осенней природы, очень красиво и печально...
Осінь "На мене осінь хлинула, як повідь На луг низький... Тікати я не міг... Вона як жінка, що останній гріх їй за саме життя дорожчий навіть. Не знає маски, в слові не лукавить І не соромиться жадань своїх.
Як ті дерева — в неї голий сміх, І голий плач, і гола щастя звабідь. Я покорився їй — нехай вона У мене переллє свою натуру, До себе уподібнить, як жона. Я радісно прийняв її зажуру, Жахну відвертість, пристрасністьпохмуру, Та сниться все-таки мені весна!" Посмотрите продолжение - там авторские фото осенней природы, очень красиво и печально...
Понравилась статья? Подпишитесь на канал, чтобы быть в курсе самых интересных материалов
Подписаться
Свежие комментарии