ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ

Диссертация Методологічні проблеми дослідження
політичної системи

 

 

Поняття політичної системи

 

 

Конкретні соціальні процеси, форми життєдіяльності суспільства завжди відбуваються в межах певних соціальних інсти­­­тутів, відносин і норм. Політичне життя суспільства, тобто його офіційно-публічні форми, реалізуються через особливий соціальний механізм — політичну систему суспільства, його політичну організацію. Для того, щоб дослідити об’єктно-предметні, правові та інші аспекти політичної системи суспільства, її структуру, суб’єкти та інститути необхідно, насамперед, дати відповідь на запитання: що є політика? Визначення цього фундаментального поняття лежить в основі дослідження змісту політичної системи та її сутнісних характеристик.

Першим аналогом поняття “політична система суспільства” було давньогрецьке слово політія (politeia). Спочатку воно означало належність до полісу, тобто громадянства і пов’язану з ним участь у політиці (громадських справах) через особисті права і обов’яз­­­ки. Згодом це поняття набуло значення політичного облаштування (устрою). Так, Арістотель називав політією організацію мешканців або громадян полісу. Найважливішими елементами організації полі­­­тичного суспільства він вважав суд і народні збори .

Звичайно, будь-яке сучасне суспільство має набагато складні­­­шу систему соціальних інститутів і норм, через які реалізуються політико-владні відносини. Пізнання цього механізму має надзви­­чайно важливе теоретичне і практичне значення. Відповідно і проб­­­леми політичної системи суспільства, її структури, функцій, типо­­­логії завжди актуальні з точки зору розбудови будь-якої держави, тим більше молодої, якою є Україна.

У загальному розумінні поняття “політика” сьогодні інтерп­­­ретується як мистецтво управління державою, організація суспіль­­­ного життя за допомогою державної влади. В реальному житті це по­­­няття має набагато глибший зміст. Зокрема, політика розглядається як концентроване вираження економічного басизу, економіки вза­­­галі (марксист­ський погляд); діяльність соціальних спільнот (політичних партій, угрупо­­­вань), спрямована на задоволення своїх інтересів за допомогою влади; боротьба за владу та її здійснення; відносини між соціальними групами, державами з приводу вла­­­ди; участь у справах держави, управління державою, визначення завдань, змісту і форм функціонування держави; участь у розробці та прийнятті політичних рішень; спосіб розподілу матеріальних і духовних цінностей тощо.

Окремі автори вважають, що політика — це “облаш­туван­ня суспільного життя з метою забезпечення порядку і безпеки громадян” . Без­­­перечно, аби всебічно охарактеризувати таке складне поняття, як політика, можна віднайти й інші ознаки, але наведений далеко не повний їх перелік дає певне уявлення про це поняття, що визначає — ­­­сутність і зміст будь-якої політичної системи. Аналіз будь-якої ознаки, характеристики поняття “політика” об’єктивно виводить нас на ключове слово, яке робить зрозумілим сутність політики. Полі­­­тика — це влада, політична влада, яка ста­­­новить зміст політичної системи. Політика у правовій державі – це сукупність заходів, спрямованих на отримання легальним шляхом влади та утримання її легальними засобами. Іншими словами, політика — це надзвичайно складний комплекс суспільних відносин з приводу пуб­­­лічної влади.

Існує думка, що політика - це “взаємодія відносин впливу і владних відносин”. З цим, мабуть, слід погодитися, оскільки владні відносини, тобто відносини реалізації політичної влади, ха­­­рактеризують результат політичних відносин, політичної боротьби за владу. Отже, основою політики є влада, засіб реалізації інтересів певних суспільних угруповань. Певна річ, владні відносини потребують відповідної матеріалізації, організа­­­ційної структури, нормативної бази тощо, тобто державно-правового облаштування. Але власне владні відносини також потребують певної організації, необхідних правил боротьби за владу. Отже, вони є суто політичними відносинами, які уособлюють відповідну політичну систему. Зрештою, політичні відносини — це завжди пуб­­­лічно організована сфера життя суспільства. Навіть внутрішні партійні відносини набувають офіційного значення, оскільки регламен­­­туються відповідними партійними актами (статутами), що підлягають державній реєстрації. Це означає, що політичні відносини мають бу­­­ти легалізованими, відбуватися в межах закону, тобто в межах певної політичної системи.

Отже, соціальною основою політичної системи суспільства є власне політичні відносини, які в інституціональній формі існують як політико-правові, оскільки конкретна політична система функціонує лише у правовій оболочці, у певній публічно-правовій формі.

Політичні відносини — це завжди і безумовно сфера публічно-правового регулювання у порівнянні з приватно-правовим  регулюванням відповідних сфер громадянського суспільства, що відповідає загальновизнаному поділу права на публічне і приватне.

В кінцевому рахунку для нормального функціонування політичної системи вирішальне значення має її законодавче регулювання, його ефективність і стабільність. У цьому зв’язку слід визнати наукову безплідність поділу права на регулятивне і так зване охоронне (чи захисне), оскільки право, навіть якщо мова йде про норми юридичної відповідальності (охоронна функція), це завжди регулятор суспільних відносин.

Таким чином, центром політичних відносин є влада, боротьба за владу, її здобуття, поділ та реалізація, тобто політика — це відносини з приводу влади. Сукупність усіх політико-державно­­­-правових інститутів суспільства, їх відносини на основі відповід­­­ної нормативної бази і утворюють політичну систему.

У науці є різні підходи до визначення політичної системи взагалі, а також її змісту та основних функцій. Це зумов­­­люється надзвичайною складністю суспільного явища, що розгляда­­­ється, зокрема різноманітністю конкретних моделей політичної сис­­­теми в різних країнах та в різні історичні часи. Крім того, сис­­­темних, комплексних досліджень проблем політичної системи, насам­­­перед її правових аспектів, небагато. Зважаючи на викладене, важ­­­ливого значення набуває визначення і узгодження відповідного по­­­нятійного апарату проблематики політичних систем, їх глибинного змісту.

Комплексне дослідження всіх складових такого явища, як полі­­­тична система, дасть змогу виробити єдину систему понять і погля­­­дів, що сприятиме її реальній оцінці, узагальненню історичного досвіду, визначенню завдань майбутнього, шляхів його досяг­­­нення. Зрештою, це допоможе розкрити теоретичні параметри розвитку суспільства (закономірності, тенденції тощо), врахування яких створюватиме умови для прийняття важливих політичних рішень. Ці теоретичні па­­­раметри мають, передусім, базуватися на чіткій періодизації роз­­­витку суспільства, яка враховує загальний процес його вдоскона­­­лення у міжнародному плані та національну специфіку.

Визначення поняття “політична система”, відомі з вітчизняної і зарубіжної літератури, як правило, розг­­­лядають дану систему з функціональної або структурної точки зору. Наприклад, структурна точка зору, яка подає політичну систему як просту суму організаційних елементів, що її утворюють, на наш погляд, не є достатньою для характеристики будь-якої полі­­­тичної системи.